Кейс про важливість прийняття. Валя
Валі 37. У неї було дуже складне дитинство .
Вона не може пробачити його мамі. Знаєте коли найсильніше накриває? Коли спілкується з приятелями, і ті починають згадувати про дитинство. Вона порівнює зі своїм і не бачить нічого схожого. І завжди не на свою користь. Вона не розуміє, що зробила не так. За що це їй? Чому в інших було, а в неї немає? Вона розуміє чому її друзі спокійніші, успішніші, більше… Вона відчуває, що якби в її дитинстві все було інакше, вона жила б зовсім інше життя. У такі дні образа на маму загострюється. У такі дні світ видається особливо несправедливим. Пізніше вона втомлюється пошуками відповіді. І тоді їй спадає на думку думка: «Як це все пробачити? Як забути, відпустити образу на маму і ніколи до цього не повертатись?». Саме із цим запитом вона прийшла на консультацію до мене.
Вона дуже намагається пробачити. Вона щиро хоче перестати ображатись. Її засмучує, що образа повертається. Їй навіть незручно, що вона не може впоратися сама. Вона почувається невдячною та поганою дочкою. А що мати?
Зараз мама поводиться ідеально. Вона завжди питає як справи, вона цікавиться всім, що стосується Валі. Вона не дзвонить занадто часто після того, як Валя попросила не дзвонити так часто. Вона часто запитує, чи може вона якось допомогти. І від цього ще болючіше. Валя почувається такою нікчемністю за те, що сміє так погано думати і таке погане пам’ятати про матір. Чому не можна забути про все це забути? Адже мама була молода, молодша за Валі зараз. Вона не знала, як правильно, вона не розуміла як краще. Вона намагалася через своє розуміння та досвід. І не було кому їй розповісти і навчити.
Усі це слова. І слова правильні. Від них виникає впевненість, що так має бути. А потім заглядаєш у себе і розумієш – ні. Це просто відкладає, переносить біль потім. Не вирішує та не знімає. Просто відкладає.
Ми починаємо із прийняття
Це не обов’язково перший етап АСТ, але ми часто починаємо з нього. Прийняття — це не банальне упокорення. Це не позиція жертви. Це не вмовляння себе, що так було потрібно. Прийняття це активний процес усвідомлення того, що є насправді. Ми не можемо змінювати те, чого не приймаємо.
Прийняття – це перехід із пасивного стану жертви обставин до активного стану творця.
Що Валя не приймає у цій ситуації?
Насамперед те, що вона має всі підстави відчувати образу. Немає об’єктивної шкали образи. Не буває стовідсоткових випадків, коли ми повинні образитися або не образитися. І нас взагалі не цікавлять причини. У прийнятті важливо чесно та відкрито визнати – я відчуваю образу. Можливо я поки не розумію причин, можливо, у мене немає навичок та умінь як працювати з образою. Але одне я знаю точно. Я зараз відчуваю образу. У мене є це почуття. Я не можу вимкнути його, я не можу його викинути. Але, я можу прийняти це почуття. На цьому етапі усвідомити його існування та допустити у свою картину світу.
Що ще не сприймає Валя?
Не приймає своєї агресії на маму. Вона по суті мріє, щоб мама зробила щось погане і неправильне. Тоді можна буде роздратуватися, тоді можна буде пригадати їй усі свої болі та страждання. Тоді можна буде висловити її за все. Але мама поводиться бездоганно. Адже вона теж не сліпа і не глуха. Адже вона теж чудово пам’ятає все зроблене і незроблене. У мами своє персональне пекло, яке вона переживає. І їй здається, що зараз найкращий момент, щоб загладити, викупити, заслужити…
Злість…
Злість є
Вона помітна зі сторони. Вона потребує виходу. Ну, а якщо виходу немає, хоч би прийняття. Ми не контролюємо свої почуття. Ми не можемо їх вибрати, змінити, припинити. Вони існують без нашої згоди. І при цьому дуже впливають на нас. На наше тіло, свідомість, стан. А якщо щось існує поза твоєю волею, але сильно впливає на тебе — прийми це. Зроби це частиною своєї реальності. Адже ми нормально приймаємо силу земного тяжіння чи сонячне світло? Чому ми вирішили, що з почуттями має бути інакше?
Саме собою прийняття не припиняє образу.
Усвідомлення,допущення того, що ми ображаємося і маємо на це право, є першим і дуже важливим кроком в напрямку роботи з образою. Попереду ще 5 базових процесів Терапії Прийняття та Прихильності – Acceptance and Commitment Therapy.
Автор:
Дмитро Шевченко – психотерапевт, спеціаліст у Терапії Прийняття та Відповідальності – Acceptance and Commitment Therapy (ACT) – сучасний метод із доведеною ефективністю.