Соціальний тривожний розлад - Психотерапевт Дмитро Шевченко

Все що потрібно знати для діагностики та лікування

Скромність і сором’язливість сприймати як позитивні риси характеру. Однак те, що оточуючим видається приємними якостями, самої людини може завдавати істотних незручностей. Якщо сором’язливість впливає на життя, призводить до постійних хвилювань і страхів, змушує відмовлятися від соціальних контактів, йдеться не просто про особливості темпераменту, а про психічне порушення – соціальний тривожний розлад.

Поширеність соціальної фобії

Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія, раніше – соціофобія) – найпоширеніший тип тривожних розладів. Для нього характерне сильне хвилювання та страх перед будь-якими соціальними контактами, від рукостискання при знайомстві до виступу на публіці.

Близько 12% населення різні періоди свого життя відчувають симптоми соціальної фобії. При цьому більшість з них можуть не здогадуватися про свій діагноз, вважаючи страхи, що переживаються, просто рисою характеру.

За даними Anxiety and Depression Association of America (ADAA) , лише 5% людей із соціальним тривожним розладом звертаються до лікаря протягом року після появи симптомів. А понад 36% пацієнтів, які вперше потрапляють до психотерапевта, повідомляють, що ознаки соціофобії турбували щонайменше 10 років.

National Institute of Mental Health зазначає, що соціальна фобія, як правило, проявляється ще у підлітковому віці. Середній вік розладу маніфестації – 13 років. Рідше воно вперше дається взнаки в ранньому дитинстві і дорослому віці.

Жінки страждають на соціофобію частіше, ніж чоловіки. І симптоми розладу вони більш виражені. При цьому, за даними Clinical Psychology Review , за лікарською допомогою частіше звертаються саме чоловіки.

Вік пацієнта	Жінки	Чоловіки
13-18 років	11,2%	7%
18 та старше	8 %	6,1%

(за данними National Institute of Mental Health)

Ситуації, у яких може виявлятися соціальна фобія

Симптоми соціального тривожного розладу нерозривно пов’язані з конкретними ситуаціями, які викликають непереборне хвилювання та страх. Без цих тригерів ознаки фобії не виявляються.

Тривожними ситуаціями можуть бути:

виступ на публіці, для школярів – відповідь біля дошки;
необхідність поговорити з незнайомою людиною, підтримувати зоровий контакт;
необхідність зайти до приміщення, де вже сидять люди;
відвідування свят, вечірок, громадських заходів;
побачення;
вирішення конфліктних ситуацій з незнайомими людьми, наприклад, повернення товару до магазину;
знайомство з колективом на роботі та у навчальному закладі;
співбесіда;
дзвінки по телефону;
їжа у громадському місці;
відвідування громадського туалету.

Соціальний тривожний розлад може виявлятися при будь-яких соціальних контактах або тільки в деяких випадках. Наприклад, людина може легко спілкуватися віч-на-віч, але панічно боятися виступати перед публікою, ставити питання в аудиторії, бути в оточенні багатьох малознайомих людей на святі.

National Institute of Mental Health зазначає, що при важких формах соціального тривожного розладу людина відчуває страх не лише під час самої ситуації, а й задовго до неї. Тому для соціофобів характерно уникне поведінка, у якому тригерні ситуації максимально виключаються із життя. У дорослому віці такі люди обирають роботу, на якій спілкування з оточуючими зведено до мінімуму, не заводять сім’ї та друзів, намагаються якомога рідше виходити з дому.

Як виявляється тривожний соціальний розлад

Люди із соціальною фобією зациклені на тому, як вони виглядають в очах оточуючих. Саме боязнь здатися смішним чи дурним, піддатися критиці чи осуду призводить до сильної тривожності. Такі люди дуже вимогливі до себе, самокритичні, вони намагаються справити враження, але при цьому трактують будь-які реакції співрозмовника чи оточуючих у негативному ключі. Навіть якщо ці реакції їх безпосередньо не стосуються. Наприклад, якщо поряд хтось сміється, соціофоб вважає, що предметом жартів став саме він.

Надмірне хвилювання супроводжується фізичними симптомами:

почервоніння обличчя;
нудота;
тремор рук;
прискорене серцебиття;
пітливість;
тихий чи тремтячий голос;
порушення дихання;
сухість в роті;
напруга м’язів;
порушення ходи.

Фізичні симптоми помітні оточуючим, і це лише посилює страх. Людина починає ще більше турбуватися про те, як він виглядає і стверджується в думці, що зазнав невдачі.

Відео про прояви соціального тривожного розладу:

Ознаки соціального тривожного розладу у дітей

Для 10-15% дітей перших років життя характерно поведінкове інгібування – настороженість до нових людей, об’єктів та ситуацій. Такі малюки сором’язливі, сконцентровані на собі та схильні побоюватися навколишнього світу. Поведінкове пригнічення не є патологією, проте може бути фактором ризику розвитку соціального тривожного розладу в дорослому віці. Лікарі з University of Maryland досліджували 165 пацієнтів у 14 місяців, а пізніше у 15 та 26 років. Вчені дійшли висновку, що ті діти, які в однорічному віці виявляли поведінкове інгібування, до 26 років були більш схильні до тривожності та депресій, менше спілкувалися з друзями та рідше заводили стосунки.

За даними National Health Service Великобританії, ознаками соціальної тривожності у дітей можуть бути такі прояви:

частий плач, недовірливість;
напади гніву;
уникнення контактів з однолітками;
страх просити допомоги в дитячому садку;
сильна прихильність до батьків, істерики за необхідності залишатися під наглядом інших дорослих.

Дослідники з University of Otago, які з 1977 року спостерігали за дорослішанням 1265 новонароджених дітей, уточнюють, що не будь-яка сором’язливість є фактором ризику або ознакою соціофобії. Діти, які побоювалися дорослих людей, боялися їх засудження і виявляли боязкість у спілкуванні з однолітками, не були схильні до соціального тривожного розладу в дорослому віці. А ось такі риси поведінки як плаксивість, образливість, схильність робити все поодинці і здаватися навколишнім сумним, були пов’язані з високим ризиком розвитку соціофобії.

Причини соціального тривожного розладу

За даними McGill University, існує три фактори ризику, поєднання яких призводить до психічних порушень: біологічний (робота мозку), соціальний (оточення) та психологічний (темперамент).

Біологічними причинами соціального тривожного розладу можуть стати порушення роботи головного мозку та гормональний збій. У людей з гіперактивним мигдалеподібним тілом спостерігаються труднощі з контролю страху та тривоги. Свою роль відіграють порушення секреції дофаміну та серотоніну – гормонів, які відповідають за позитивні емоції, задоволення та гарний настрій.

У людей, у сім’ях яких були випадки соціального тривожного розладу, ризики захворіти на таку фобію вищі, ніж у інших. Проте вчені досі не знайшли точного підтвердження того, що це є спадкове генетичне порушення. Причиною цього може бути соціальний чинник – тип успадкованої поведінки.

За даними журналу Child Psychiatry & Human Development, поведінка батьків відіграє істотну роль у формуванні тривожності у дитини. Причому особливо яскраво це проявляється у дітей із низькою чутливістю до тривоги. Для них тривожна поведінка батьків при контактах з іншими може стати достатнім фактором для розвитку розладу.

Серед інших соціальних причин виділяють такі:

жорстке поводження в дитинстві;
буллінг;
смерть батьків чи близької людини;
тривала хвороба;
зовнішній вигляд та поведінка, що привертає увагу. Наприклад, занадто високе зростання, вади розвитку, заїкуватість, епілепсія.

Психологічними причинами соціального тривожного розладу є особливості темпераменту людини. Недовірливі, замкнуті люди схильні гостріше переживати невдачі в соціальній сфері, такі як поганий виступ, сварки з друзями та інше. Такий досвід вони запам’ятовують та проектують на подальше життя.

Дослідження, проведене в Swinburne University of Technology, показує, що мозок людей із соціальним тривожним розладом не може ефективно обробляти соціальну інформацію. Через це вони виникають труднощі з розумінням дій людей, часто поведінка інших трактується помилково й у негативному ключі. Примітно, що реакції мозку соціофобів частково схожі з реакціями мозку при аутизмі та шизофренії.

Як діагностується соціальна фобія

Соціальний тривожний розлад описаний у посібнику з психічних розладів DSM-5 (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders) . Критеріями для встановлення діагнозу вважаються:

постійний страх, пов’язаний із кількома конкретними соціальними ситуаціями;
страх дії, яка може образити інших або призвести до заперечення, зокрема, страх сечовипускання на людях;
страх критики з боку інших;
страх виявити симптоми тривоги на публіці;
уникнення соціальних контактів, у тому числі відмова від роботи, навчання, виступів;
симптоми спостерігаються протягом 6 місяців та більше.

Відповідно до DSM-5, для діагностування у людини соціального тривожного розладу важливо виключити інші порушення, які б пояснити таку симптоматику. Наприклад, аутизм, агорафобію, депресію. Незважаючи на це, соціофобія часто обтяжена іншими розладами.

За данними National Health Service Великобританії, люди із соціальною тривожністю можуть страждати від депресії, генералізованого тривожного розладу або панічного розладу. У дітей поряд із соціофобією виявляється синдром дефіциту уваги та гіперактивності.

Згідно з дослідженням Alcohol Research and Health , близько 20% людей із соціальним тривожним розладом страждають від алкогольної залежності. Пацієнти вживають алкоголь, щоб зменшити почуття страху, але оскільки спиртне дає лише тимчасовий ефект, вони поступово підвищують дозу та починають випивати частіше. З цієї причини соціофоби часто страждають залежністю від психоактивних речовин.

У класифікаторі МКБ-10 (Міжнародна класифікація хвороб) діагнозу «соціальний тривожний розлад» немає. Тут описуються соціальні фобії, серед симптомів яких поряд з проявами страху та страхом критики, є фізичні ознаки: почервоніння обличчя, тремтіння, нудота та інше.

Лікування соціального тривожного розладу

Без лікування соціальна фобія істотно погіршує якість життя: люди часто страждають від самотності, вони можуть траплятися панічні атаки. А у важких випадках розлад може стати причиною самогубства. Тому за підозри на соціальний тривожний розлад важливо звернутися до лікаря.

Лікування включає психотерапію і прийом ліків. Причому медикаменти застосовуються лише для зняття гострих симптомів і не можуть замінити когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) – основний метод лікування соціофобії. За допомогою КПТ людина вчиться інакше реагувати на ситуацію та розвивати соціальні навички.

Ефективність КПП досить висока. Так, за даними University of Zurich, терапія змінює структури мозку. Вчені за допомогою магнітно-резонансної томографії досліджували мозок досліджуваних до і після 10-тижневого курсу КПТ і виявили, що після лікування області мозку, що беруть участь у обробці емоцій, стали більш взаємопов’язаними.

На певному етапі терапії після індивідуальних сеансів лікар може рекомендувати роботу в групах підтримки. Спілкування з пацієнтами зі схожими проблемами дозволяє зняти тривожність та приймати свої реакції на соціальні ситуації спокійніше.

Когнітивно-поведінкова терапія по інтернету

Шведські вчені з Karolinska Institutet заявили, що КПТ може бути ефективною навіть під час проведення сеансів дистанційно. Дослідження проводилося з 2017 по 2020 рік, у ньому взяли участь 103 підлітки, розділені на дві групи. Одна отримувала підтримуючу терапію, а інша – когнітивно-поведінкову терапію з сеансами по інтернету. Результати показали, що у пацієнтів у другій групі спостерігалося більше зниження соціальної тривожності та супутніх психічних симптомів.

Як зменшити прояви соціального тривожного розладу

Соціальний тривожний розлад неможливо вилікувати повністю, але його можна контролювати. Тому для людини з таким діагнозом важливо дотримуватись деяких правил:

не зловживати алкоголем та не пити заспокійливі засоби без призначення лікаря;
стежити за режимом дня. Обов’язково добре висипатися та регулярно харчуватися;
відводити час для розслаблення. Потрібно спробувати різні практики – дихальну гімнастику, йогу, медитації – і вибрати найбільш підходящу для себе;
вести журнал настрою. У нього варто записувати всі переживання та пов’язані з ними ситуації. Це допоможе краще розуміти, що є найбільшим тригером тривожності.

Жити із соціальним тривожним розладом досить нелегко. Воно впливає буквально на всі сфери життя, призводить до самотності, нереалізованості, депресії. Тому, якщо спілкування з людьми викликає помітні труднощі, не варто списувати це на особливості характеру, а краще проконсультуватися з приводу своїх страхів із психотерапевтом.

Список першоджерел:

Asher M., Asnaani A., Aderka I.M. Gender differences in social anxiety disorder: A review. Clinical Psychology Review. 2017. №56.https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/28578248/
Book S.W., Randall C.L. Social Anxiety Disorder and Alcohol Use. Alcohol Research and Health. 2002. №26(2). https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6683821/
Frick A., Åhs F., Engman J. et al. Serotonin Synthesis and Reuptake in Social Anxiety Disorder: A Positron Emission Tomography Study. JAMA Psychiatry. 2015. №72(8). https://jamanetwork.com/journals/jamapsychiatry/fullarticle/2319711
Forstner A.J., Rambau S., Friedrich N. et al. Further evidence for genetic variation at the serotonin transporter gene SLC6A4 contributing toward anxiety. Psychiatric Genetics. 2017. №27(3). https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/28272115/
Holly, L. E., Pina, A. A. Variations in the influence of parental socialization of anxiety among clinic referred children. Child Psychiatry & Human Development. 2015. №46. https://link.springer.com/article/10.1007/s10578-014-0487-x
Iqbal, M., Cox, S.M.L., Jaworska, N. et al. A three-factor model of common early onset psychiatric disorders: temperament, adversity, and dopamine. Neuropsychopharmacology. 2021. №62. https://www.nature.com/articles/s41386-021-01187-z?proof=t%2529
Monk N.J., McLeod G.F.H., Mulder R.T. et al. Childhood anxious/withdrawn behaviour and later anxiety disorder: a network outcome analysis of a population cohort. Psychological Medicine. 2021. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/34425926/
Nordh M., Wahlund T., Jolstedt M. et al. Therapist-Guided Internet-Delivered Cognitive Behavioral Therapy vs Internet-Delivered Supportive Therapy for Children and Adolescents With Social Anxiety Disorder: A Randomized Clinical Trial. JAMA Psychiatry. 2021. №78(7). https://jamanetwork.com/journals/jamapsychiatry/fullarticle/2779637
Rose G.M., Tadi P. Social Anxiety Disorder. [Updated 2021 Sep 29]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2021. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK555890/
Social Anxiety Disorder. Anxiety and Depression Association of America. https://adaa.org/understanding-anxiety/social-anxiety-disorder
Social Anxiety Disorder. National Institute of Mental Health. https://www.nimh.nih.gov/health/statistics/social-anxiety-disorder
Social Anxiety Disorder: More Than Just Shyness. National Institute of Mental Health. https://www.nimh.nih.gov/health/publications/social-anxiety-disorder-more-than-just-shyness
Steiger V.R., Brühl A.B., Weidt S. et al. Pattern of structural brain changes in social anxiety disorder after cognitive behavioral group therapy: a longitudinal multimodal MRI study. Molecular Psychiatry. 2016. №22(8). https://www.readcube.com/articles/10.1038/mp.2016.217
Tang A., Crawford H., Morales S., et al. Infant behavioral inhibition predicts personality and social outcomes three decades later. Proceedings of the National Academy of Sciences.2020. №117(18). https://www.pnas.org/content/117/18/9800

Автор:

Дмитро Шевченко – психотерапевт, спеціаліст у Терапії прийняття та відповідальності – Acceptance and Commitment Therapy (ACT) – сучасний метод із доведеною ефективністю.