Розлад соціальної тривожності (social anxiety disorder) – це хронічний психічний стан, який проявляється через постійне інтенсивне відчуття страху, викликане очікуванням або участю в соціальних ситуаціях.
Якщо у вас є цей розлад, то ви боїтеся, що за вами слідкують і/чи оцінюють оточуючі. І це, як ви розумієте, зовсім не сприяє вашій реалізації в соціумі, на роботі, в навчанні. Для того, щоб вам поставили діагноз, симптоми повинні тривати не менше 6 місяців.
Факти про соціальний тривожний розлад:
- жінки потерпають частіше, ніж чоловіки;
- 12% населення Землі стикаються із проявами соціофобії;
- 65% людей із соціофобією мають і інші невротичні розлади;
- до 20 років. За статистикою саме до цього віку трапляється прояв симптомів.
Як психолог і психотерапевт, який працює із цим розладом понад 10 років і має багатий досвід (понад 200 клієнтів) у терапії, в цій статті я розповім максимально детально і повно про соціальний тривожний розлад, він же соціофобія, він же розлад соціальної тривожності.
Що таке соціальний тривожний розлад?
Це найпоширеніший тип тривожних розладів. Про всі тривожні розлади можна прочитати в цій статті. Для нього характерне сильне хвилювання та страх перед або під час будь-яких соціальних контактів, від рукостискання при знайомстві до виступу на публіці.
Близько 12% населення різні періоди свого життя відчувають симптоми соціальної фобії. При цьому більшість з них можуть не здогадуватися про свій діагноз, вважаючи страхи, що переживаються, просто рисою характеру.
За даними Anxiety and Depression Association of America (ADAA) , лише 5% людей із соціальним тривожним розладом звертаються до лікаря протягом року після появи симптомів. А понад 36% пацієнтів, які вперше потрапляють до психотерапевта, повідомляють, що ознаки соціофобії турбували щонайменше 10 років.
National Institute of Mental Health зазначає, що соціальна фобія, як правило, проявляється ще у підлітковому віці. Середній вік розладу – 13 років. Рідше воно вперше дається взнаки в ранньому дитинстві і дорослому віці.
Жінки страждають на соціофобію частіше, ніж чоловіки. І симптоми розладу вони більш виражені. При цьому, за даними Clinical Psychology Review , за лікарською допомогою частіше звертаються саме чоловіки.
| Вік пацієнта | Жінки | Чоловіки |
|---|---|---|
| 13-18 років | 11,2% | 7% |
| 18 та старше | 8 % | 6,1% |
Симптоми соціального тривожного розладу нерозривно пов’язані з конкретними ситуаціями, які викликають непереборне хвилювання та страх. Ситуаціями, які тривожать можуть бути:
- виступ на публіці, для учнів і студентів – відповідь біля дошки;
- необхідність поговорити з незнайомою людиною, підтримувати зоровий контакт;
- необхідність зайти до приміщення, де вже знаходяться інші люди;
- відвідування свят, вечірок, громадських заходів;
- побачення;
- вирішення конфліктних ситуацій з незнайомими людьми, наприклад, повернення придбаного неякісного товару;
- знайомство з колективом на роботі та у навчальному закладі;
- співбесіда;
- дзвінки по телефону;
- їжа у громадському місці;
- відвідування громадської вбиральні.
СТР може виявлятися при будь-яких соціальних контактах або тільки в деяких випадках. Наприклад, людина може легко спілкуватися віч-на-віч, але панічно боятися виступати перед публікою, ставити питання в аудиторії, бути в оточенні багатьох малознайомих людей на святі.
National Institute of Mental Health зазначає, що при важких формах соціального тривожного розладу людина відчуває страх не лише під час самої ситуації, а й задовго до неї. Тому для соціофобів характерно уникаюча поведінка, при якій тригерні ситуації максимально виключаються із життя. У дорослому віці такі люди обирають роботу, на якій спілкування з оточуючими зведено до мінімуму, не заводять сім’ї та друзів, намагаються якомога рідше виходити з дому.
Причини
Наразі точна причина виникнення СТР не відома. Однак ми вже знаємо багато про фактори ризику.
За даними McGill University, існує три основні фактори ризику, поєднання яких може призводити до психічних порушень:
- Біологічний — функціонування мозку та нейромедіаторів.
- Соціальний — вплив оточення та життєвих обставин.
- Психологічний — індивідуальні особливості темпераменту.
Біологічні причини
Біологічними чинниками розвитку соціального тривожного розладу можуть бути порушення в роботі головного мозку та гормональний дисбаланс. Люди з гіперактивним мигдалеподібним тілом (частиною мозку, відповідальною за обробку емоцій) часто мають труднощі з контролем страху та тривоги. Крім того, порушення у секреції дофаміну та серотоніну — гормонів, що відповідають за позитивні емоції та гарний настрій, — також можуть сприяти появі цього розладу.
Люди, у чиїх сім’ях були випадки соціального тривожного розладу, мають підвищений ризик розвитку цього стану. Проте науковці досі не дійшли одностайної думки, чи це суто генетичне явище. Висувається припущення, що причиною може бути соціальний фактор, а саме — засвоєння певного типу поведінки від членів сім’ї.
Соціальні причини
Дослідження, опубліковане в журналі Child Psychiatry & Human Development, свідчить, що поведінка батьків відіграє істотну роль у формуванні тривожності у дитини. Це особливо помітно у дітей із низькою чутливістю до тривожних стимулів. У таких дітей навіть незначно тривожна поведінка батьків під час взаємодії з іншими людьми може стати достатнім чинником для розвитку розладу.
Серед інших соціальних причин виділяють:
- жорстоке поводження в дитинстві;
- булінг (цькування);
- втрату батьків чи близької людини;
- тривалу хворобу;
- зовнішні чи поведінкові особливості, які привертають увагу (наприклад, занадто високе зростання, вади розвитку, заїкання, епілепсія).
Психологічні причини
До психологічних причин соціального тривожного розладу належать риси темпераменту. Люди, схильні до недовірливості, замкнутості та надмірної самокритичності, гостріше переживають невдачі у соціальній сфері — наприклад, поганий виступ чи сварки з друзями. Такий досвід глибоко закарбовується у пам’яті й може проектуватися на майбутні ситуації.
Нейропсихологічні аспекти
Дослідження Swinburne University of Technology показують, що мозок людей із соціальним тривожним розладом неефективно обробляє соціальну інформацію. Це ускладнює розуміння дій інших людей, часто призводить до помилкового трактування поведінки оточуючих, переважно у негативному ключі. Варто зазначити, що мозкові реакції людей із соціофобією мають певну схожість із реакціями при аутизмі та шизофренії, що свідчить про спільні механізми у сприйнятті та обробці інформації.
Симптоми соціального тривожного розладу
Люди із соціальною фобією часто зациклюються на тому, як вони сприймаються оточуючими. Страх здатися смішними чи дурними, бути розкритикованими чи осудженими викликає у них сильну тривожність. Такі люди надзвичайно вимогливі до себе, схильні до самокритики і постійно намагаються справити враження.
Однак вони часто трактують будь-які реакції інших людей у негативному ключі, навіть якщо ці реакції безпосередньо їх не стосуються. Наприклад, якщо хтось сміється поруч, соціофобія може сприймати це як насмішку над собою, навіть якщо насправді сміх не має до нього жодного відношення.
Фізичні симптоми
Фізичні прояви та симптоми можуть супроводжувати СТР і включають:
- почервоніння обличчя;
- нудоту;
- тремтіння рук;
- прискорене серцебиття;
- пітливість;
- тихий або тремтячий голос;
- порушення дихання;
- сухість у роті;
- напругу м’язів;
- порушення ходи.
Ці фізичні симптоми часто помітні для оточуючих, що лише посилює страх. Людина починає ще більше переживати через те, як її сприймають. В поведінці оточуючих вона “знаходить підтвердження” і “переконується”, що знову зазнала “невдачі”.
Всі ці слова в лапках, бо, як показує мій досвід, подібні явища відбуваються виключно у внутрішньому світі людини. Ззовні ж ситуація виглядає цілком нормально.
Психологічні і поведінкові симптоми
- інтенсивний страх або тривога під час соціальних ситуацій;
- тривога через можливість бути приниженим або осоромленим;
- страх ситуацій, у яких можна бути негативно оцінені;
- інтенсивний страх взаємодії або розмови з незнайомими людьми
- страх фізичних симптомів, яких ви соромитесь, таких як почервоніння, пітливість, тремтіння або тремтячий голос;
- страх, що інші помітять вашу тривожність;
- уникнення діяльності чи розмов з людьми;
- уникнення ситуацій, де ви можете опинитися в центрі уваги;
- аналіз своєї поведінки після соціальної ситуації та пошук недоліків у своїй поведінці та реакції інших на вашу поведінку;
- очікування найгірших можливих наслідків після.
Симптоми у дітей
Для 10-15% дітей перших років життя характерне поведінкове інгібування — настороженість до нових людей, об’єктів та ситуацій. Такі малюки часто сором’язливі, сконцентровані на собі та схильні побоюватися навколишнього світу. Поведінкове пригнічення не є патологією, але може бути фактором ризику розвитку соціального тривожного розладу в дорослому віці.
Лікарі з University of Maryland досліджували 165 дітей у 14 місяців, а пізніше — у 15 та 26 років. Вчені дійшли висновку, що ті діти, які в однорічному віці демонстрували поведінкове інгібування, до 26 років мали вищий рівень тривожності та депресії, менше спілкувалися з друзями та рідше заводили стосунки.
За даними National Health Service Великобританії, ознаками соціальної тривожності у дітей можуть бути такі прояви:
- частий плач, недовірливість;
- напади гніву;
- уникання контактів з однолітками;
- страх просити допомоги в дитячому садку;
- сильна прихильність до батьків, істерики через необхідність залишатися під наглядом інших дорослих.
Дослідники з University of Otago, які з 1977 року спостерігали за дорослішанням 1265 новонароджених дітей, уточнюють, що не всяка сором’язливість є фактором ризику або ознакою соціофобії. Діти, які боялися дорослих людей, побоювалися їх осуду і виявляли боязкість у спілкуванні з однолітками, не були схильні до соціального тривожного розладу в дорослому віці. Однак риси поведінки, такі як плаксивість, образливість, схильність робити все поодинці і виглядати сумними для оточуючих, були пов’язані з високим ризиком розвитку соціофобії.
Діагностика
У Міжнародному класифікаторі хвороб-11 (МКХ-11), код 6B04 наводяться основні(обов’язкові) критерії та додаткові особливості.
Обов’язкові критерії:
- Виражений і надмірний страх або тривога, які постійно виникають в одній або кількох соціальних ситуаціях, наприклад, під час соціальних взаємодій (наприклад, розмова), виконання будь-якої дії із відчуттям, що на тебе дивляться (наприклад, прийом їжі чи напоїв в присутності інших) або виступу перед іншими (наприклад, проголошення промови).
- Індивід стурбований тим, що він або вона буде діяти певним чином або проявляти симптоми тривоги, які будуть негативно оцінені іншими (тобто це буде принизливо, незручно, призведе до відторгнення або буде образливим).
- Відповідні соціальні ситуації постійно уникаються або переносяться з інтенсивним страхом чи тривогою.
- Симптоми не проходять; тобто вони тривають протягом тривалого періоду часу (наприклад, щонайменше кілька місяців).
- Симптоми не можуть бути краще пояснені іншим психічним розладом (наприклад, агорафобією чи дисморфофобією).
- Симптоми призводять до значного страждання через постійні прояви тривоги або до суттєвого порушення в особистій, сімейній, соціальній, освітній, професійній чи інших важливих сферах функціонування. Якщо функціонування зберігається, то лише завдяки значним додатковим зусиллям.
Додаткові клінічні особливості:
- Особи із соціальним тривожним розладом можуть повідомляти про занепокоєння фізичними симптомами, такими як почервоніння, пітливість або тремтіння, замість того, щоб спочатку визнавати страхи перед негативною оцінкою.
- Соціальний тривожний розлад часто співіснує з іншими тривожними або пов’язаними зі страхом розладами, а також із депресивними розладами.
- Особи з соціальним тривожним розладом мають вищий ризик розвитку розладів, пов’язаних з вживанням психоактивних речовин, що можуть виникнути після їх використання з метою зменшення симптомів тривоги в соціальних ситуаціях.
- Особи з розладом соціальної тривоги можуть не вважати свій страх чи тривогу у відповідь на соціальні ситуації надмірними. Таким чином, слід застосовувати клінічне судження, щоб визначити, чи є повідомлений страх, тривога чи униклива поведінка невідповідними до того, що вимагає соціальна ситуація, враховуючи як прийняті культурні норми, так і конкретні обставини навколишнього середовища, в яких перебуває індивід (наприклад, страх взаємодії з однолітками може бути доречним, якщо індивід піддається булінгу).
Критерії для встановлення діагнозу за DSM-5 (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders)
- постійний страх, пов’язаний із кількома конкретними соціальними ситуаціями;
- страх дії, яка може образити інших або призвести до заперечення, зокрема, страх сечовипускання на людях;
- страх критики з боку інших;
- страх виявити симптоми тривоги на публіці;
- уникнення соціальних контактів, у тому числі відмова від роботи, навчання, виступів;
- симптоми спостерігаються протягом 6 місяців та більше.
Відповідно до DSM-5, для діагностування у людини соціального тривожного розладу важливо виключити інші порушення, які б пояснили таку симптоматику. Наприклад, аутизм, агорафобію, депресію.
Тести на соціофобію
Фахівці у сфері психічного здоров’я використовують кілька інструментів для виявлення та оцінки соціальної тривожності. Одним з основних є міні-опитувальник соціальна фобія Mini-SPIN розроблений вченими Університету Дюка. Цей опитувальник служить першим кроком для визначення необхідності подальших тестів та оцінок.
Пройти тест на соціофобію Mini-SPIN
Крім того, Шкала соціальної тривожності Либовиця є ефективним інструментом самооцінки. Вона складається з 24 пунктів і використовується для оцінки впливу соціальної тривожності у різних ситуаціях. Ці інструменти можуть бути корисними для відстеження динаміки стану в період проходження терапії.
Використання таких оціночних шкал допомагає клініцистам краще зрозуміти ступінь тривожності пацієнта і визначити найкращі підходи до лікування.
За данними National Health Service Великобританії, люди із соціальною тривожністю можуть страждати від депресії, генералізованого тривожного розладу або панічного розладу. У дітей поряд із соціофобією виявляється синдром дефіциту уваги та гіперактивності.
Згідно з дослідженням Alcohol Research and Health, близько 20% людей із соціальним тривожним розладом страждають від алкогольної залежності. Пацієнти вживають алкоголь, щоб зменшити почуття страху, але оскільки спиртне дає лише тимчасовий ефект, вони поступово підвищують дозу та починають випивати частіше. З цієї причини соціофоби часто страждають залежністю від психоактивних речовин.
Наслідки та ускладнення
За даними ADAA понад третина пацієнтів із СТР не зверталася за допомогою, страждаючи від симптомів понад 10 років. Мій досвід теж підтверджує, що СТР “недодіагностований”. В нас досі є схильність інтерпретувати симптоми СТР як риси характеру, сором’язливість, замкнутість, відлюдкуватість і т.ін. Однак без належного лікування СТР б’є по:
- досягненням в навчанні та роботі – більшість активностей вимагають співпрацю із іншими для розвитку і успіху;
- соціальній взаємодії;
- стосунках;
- якості життя;
- самооцінці.
Більш того, в більш ніж 90% випадків СТР супроводжується іншими розладами та ускладненнями, такими як:
- депресія;
- зловживання алкоголем;
- нав’язливі думки і спроби самогубства.
Лікування
Без лікування СТР здатний не просто погіршити, а буквально зруйнувати життя людини. Якщо результати вищенаведений тестів дають підозру на СТР – обов’язково зверніться за допомогою до психотерапевта або психіатра.
Результати лікування сильно залежать від індивідуальних особливостей, а саме лікування полягає в наступному.
Психотерапія
В першу чергу рекомендується індивідуальні консультації, однак, можливий формат групових сесій. Консультації можуть проходити вживу чи онлайн, на результат це сильно не впливає.
Когнітивно-поведінкова терапія
КПТ-терапевт може допомогти краще керувати своєю тривожністю. КПТ може запропонувати техніки, які направлені на зміну негативних установок на менш негативні.
Терапія Прийняття та Відповідальності
На консультаціях ми вчимося усвідомленості (майндфулнес), прийняттю, розділенню із негативними когніціями, але саме головне поведінковим технікам. Це все дозволяє змінити своє ставлення до негативних думок, складних емоцій і неприємних тілесних відчуттів, щоб вони не ставали на заваді до наповненного і цікавого життя.
Як спеціаліст в Терапії Прийняття та Відповідальності(АСТ), я можу підтвердити, що АСТ є одним із найефективніших і результативних напрямків для роботи із СТР. За більш ніж 10 років роботи із цим розладом я допоміг понад 200 людям покращити своє життя і наздогнати все те, у чому їх зупинив цей розлад
Групова психотерапія
Спілкування в групі людей, які мають подібний досвід і схожі симптоми може мати гарний ефект: ви усвідомлюєте, що не одні в своїх складнощах і групова динаміка дозволяє по-іншому поглянути на вашу ситуацію.
Медикаментозне лікування
Другою лінією лікування СТР, у випадку, якщо психотерапія не дала результату є прийом рецептурних препаратів. Є дослідження, які стверджують, що медикаментозне лікування не дає ефекту, оскільки СТР полягає у відсутності навичок проходження соціальних ситуацій. Жодні препарати не компенсують відсутність таких навиків. Однак, очевидно, що медикаменти можуть полегшити симптоми і, тим самим, полегшити напрацювання необхідних навичок.
Згідно з рекомендаціями The National Institute for Health and Care Excellence (Великобританія) якщо особа наполягає на медикаментозному лікуванні їй можна запропонувати:
- Есциталопрам чи Сертралін. Це лікарські засоби із групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС),
у разі появи побічних ефектів (наприклад, сексуальна дисфункція) чи відсутності ефекту варто спробувати інші СІЗЗС,
- Флувоксамін чи Пароксетин.
або
- Венлафаксин. Це лікарський засіб із групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину(СІЗЗСіН).
якщо після прийому цих препаратів позитивного впливу на симптоми не виявлено,
4. Фенелзин чи Моклобемід. Це препарати із групи інгібіторів моноаміноксидази (МАО).
Зміна стилю життя
Це додаткові засоби і техніки, які можуть бути рекомендовані вашим лікарем чи психотерапевтом, для поліпшення симптомів та якості життя. До них відносяться:
- Зайняття фізичною активністю чи спортом, бажанно на відкритому повітрі.
- Притримання оптимальної дієти, наприклад середземноморської.
- Самоосвіта в питаннях тривожності, лікування тривожних розладів. Для цього можна прочитати рекомендовані книги та подивитися рекомендовані відео.
- Притримання графіку сну і активності.
- Виключення із вживання їжі і напоїв, які містять кофеїн: кава, чай, кока-кола, енергетики.
- Йоґа чи тайцзиюань.
- Майндфулнес.
- Дихальні вправи.
Часті питання:
Як проявляється соціофобія/соціальна тривожність?
Соціофобія або розлад соціальної тривоги проявляється через інтенсивний страх або тривогу в соціальних ситуаціях, де людина може відчути, що її оцінюють, спостерігають або принизити. Вона має прояв у симптомах:
– фізичні
– психологічні
Чому виникає соціальна тривожність?
Точна причина наразі невідома. Але на її виникнення точно впливає ряд факторів:
1. Генетичний. Є гіпотеза, що схильність до тривожності передається спадково.
2. Хімічний. Дисбаланс гормонів чи нейромедіаторів (особливо серотоніну).
3. Виховання. Надмірний контроль, дитяча травма.
4. Негативний досвід. Пережитий булінг, приниження.
Як побороти соціальну тривожність?
Соціальну тривожність можна побороти за допомогою психотерапії, психофармакології і самостійним практикам.
Чи лікується соціальний тривожний розлад?
Так, лікується. Ефективні методи лікування: психотерапія, медикаменти і самостійні кроки.
Яка різниця між соціофобією і агорафобією?
Соціофобія – це страх, почуття тривоги перед соціальними ситуаціями, де можуть оцінювати або критикувати. Наприклад, публічні виступи, співбесіда.
Агорафобія – страх перед місцями або ситуаціями, звідки важко втекти або де допомога може бути недоступна. Наприклад, черга, громадський транспорт.
Тобто, соціофобія пов’язана із осудом, агорафобія із втратою контролю і попадання в пастку.
Як допомогти людині із соціофобією?
– Підтримуйте. Проявіть терпіння, не змушуйте до соціальної взаємодії.
– Слухайте. Дайте проговорити всі ситуації, що викликають страх.
– Допоможіть. Запропонуйте невеликі, безпечні кроки по розвитку соціальних навичок.
– Заохочуйте до професійної допомоги. Лікування соціального тривожного розладу позитивно впливає на якість життя.
Висновки
Соціально-тривожний розлад це не просто сором’язливість чи безпідставне відчуття тривоги. Він впливає на соціальну взаємодію, іноді люди з цим розладом уникають публічних просторів, кидають навчання і роботу.
Психотерапія, медикаменти і зміна стилю життя можуть стати сильним поворотним моментом, який поверне людині наповнене та цікаве життя.
Список першоджерел (натисніть для розкриття)
- Asher M., Asnaani A., Aderka I.M. Gender differences in social anxiety disorder: A review. Clinical Psychology Review. 2017. №56.https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/28578248/
- Book S.W., Randall C.L. Social Anxiety Disorder and Alcohol Use. Alcohol Research and Health. 2002. №26(2). https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6683821/
- Frick A., Åhs F., Engman J. et al. Serotonin Synthesis and Reuptake in Social Anxiety Disorder: A Positron Emission Tomography Study. JAMA Psychiatry. 2015. №72(8). https://jamanetwork.com/journals/jamapsychiatry/fullarticle/2319711
- Forstner A.J., Rambau S., Friedrich N. et al. Further evidence for genetic variation at the serotonin transporter gene SLC6A4 contributing toward anxiety. Psychiatric Genetics. 2017. №27(3). https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/28272115/
- Holly, L. E., Pina, A. A. Variations in the influence of parental socialization of anxiety among clinic referred children. Child Psychiatry & Human Development. 2015. №46. https://link.springer.com/article/10.1007/s10578-014-0487-x
- Iqbal, M., Cox, S.M.L., Jaworska, N. et al. A three-factor model of common early onset psychiatric disorders: temperament, adversity, and dopamine. Neuropsychopharmacology. 2021. №62. https://www.nature.com/articles/s41386-021-01187-z?proof=t%2529
- Monk N.J., McLeod G.F.H., Mulder R.T. et al. Childhood anxious/withdrawn behaviour and later anxiety disorder: a network outcome analysis of a population cohort. Psychological Medicine. 2021. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/34425926/
- Nordh M., Wahlund T., Jolstedt M. et al. Therapist-Guided Internet-Delivered Cognitive Behavioral Therapy vs Internet-Delivered Supportive Therapy for Children and Adolescents With Social Anxiety Disorder: A Randomized Clinical Trial. JAMA Psychiatry. 2021. №78(7). https://jamanetwork.com/journals/jamapsychiatry/fullarticle/2779637
- Rose G.M., Tadi P. Social Anxiety Disorder. [Updated 2021 Sep 29]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2021. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK555890/
- Social Anxiety Disorder. Anxiety and Depression Association of America. https://adaa.org/understanding-anxiety/social-anxiety-disorder
- Social Anxiety Disorder. National Institute of Mental Health. https://www.nimh.nih.gov/health/statistics/social-anxiety-disorder
- Social Anxiety Disorder: More Than Just Shyness. National Institute of Mental Health. https://www.nimh.nih.gov/health/publications/social-anxiety-disorder-more-than-just-shyness
- Steiger V.R., Brühl A.B., Weidt S. et al. Pattern of structural brain changes in social anxiety disorder after cognitive behavioral group therapy: a longitudinal multimodal MRI study. Molecular Psychiatry. 2016. №22(8). https://www.readcube.com/articles/10.1038/mp.2016.217
- Tang A., Crawford H., Morales S., et al. Infant behavioral inhibition predicts personality and social outcomes three decades later. Proceedings of the National Academy of Sciences.2020. №117(18). https://www.pnas.org/content/117/18/9800
Дмитро Шевченко — психотерапевт, психолог, спеціаліст в Терапії Прийняття та Відповідальності — Acceptance and Commitment Therapy (ACT) — сучасний метод із доведеною ефективністью. Досвід 12 років. 10000 годин практики. Автор 53 статей. Виступав на радіо та коментував для ЗМІ питання психічного здоров’я.