Панічні атаки

Психотерапевт про панічний розлад особистості

Уявіть, людина займається повсякденними справами і раптово відчуває, що із нею щось відбувається — серце починає шалено битися, з’явилася задуха, запаморочення. Разом з ними приходить і страх смерті, адже все, що відбувається, так нагадує інфаркт міокарда. Однак через деякий час стан сам собою покращується. Саме так виглядає панічна атака.

За даними  National Institute of Mental Health , подібні напади можуть кілька разів у житті траплятися у абсолютно здорової людини і проходити без наслідків. Але іноді такі епізоди переростають у щось більше — панічний розлад, з яким людині без допомоги фахівця вже не розібратися.

Симптоми панічної атаки

Ознаки панічної атаки описані у класифікаціях DSM-5 та МКБ-10, в рамках окремого діагнозу – панічного розладу. У DSM-5 панічні атаки поділяються на очікувані (спровоковані зовнішньою стресовою ситуацією) та несподівані (що виникають без видимих ​​причин). У МКБ-10 панічні атаки описані виключно як непередбачувані напади, що розвиваються без будь-яких тригерів.

У DSM-5 зазначено, що при панічній атаці має бути присутнім як мінімум чотири з нижчеперелічених симптомів:

• тахікардія;
• біль чи відчуття здавлювання у грудях;
• порушення дихання, задуха;
• сильне запаморочення, слабкість та дезорієнтація;
• рясне потовиділення;
• тремор кінцівок;
• нудота;
• озноб чи навпаки почуття жару;
• дереалізація – відчуття нереальності того, що відбувається;
• деперсоналізація – сприйняття себе зі сторони.

З огляду на погіршення самопочуття в людини розвиваються вторинні симптоми — страх смерті, неадекватна поведінка, повна втрата самоконтролю. Панічна атака переживається вкрай складно, хоча триває трохи більше 1-3 хвилин і може спровокувати людину до завдання собі реальної фізичної шкоди.

Найбільше пацієнтів лякає саме несподіванка наростання симптомів. Однак, за даними  Southern Methodist University, панічні атаки розвиваються не раптово. Вчені провели дослідження, в якому протягом кількох діб спостерігали за людьми із нападами паніки. За допомогою датчиків було встановлено, що в середньому за 60 хвилин до початку панічної атаки у пацієнтів змінювалися показники дихання та пульсу. З наближенням нападу фізіологічна нестабільність наростала, але для самих пацієнтів залишалася непоміченою до початку атаки.

Як відрізнити тривогу від панічної атаки

Тривога	Панічна атака
Розвивається на фоні стресу чи загрози	Може виникати спонтанно
Напади можуть бути різної інтенсивності, у тому числі легкої форми	Завжди яскраво виражена симптоматика
Погіршення самопочуття та психічні симптоми однаково виражені	Фізичні симптоми (задуха, біль у грудях та інше) дуже інтенсивні і виходять на перший план
Поступове наростання нападу	Раптовий розвиток гострих симптомів
Немає повної втрати самоконтролю	Характерна дереалізація та деперсоналізація

Чим панічний розлад відрізняється від панічної атаки

Не за всіх панічних атак розвивається панічний розлад. Приступи можуть бути симптомом інших хвороб, як психічних, так і соматичних.

Згідно з DSM-5 і МКБ-10, панічний розлад можна діагностувати, якщо:

• протягом місяця людина пережила більше однієї панічної атаки;
• атаки не можна пояснити реакцією на певні ситуації;
• пацієнт скаржиться на почуття занепокоєння та страху з приводу повторення атак. У періоди між нападами він постійно відчуває  тривогу ;
• з’являється уникаюча поведінка — людина цурається місць та ситуацій, які, на її думку, спровокували напад;
• атаки не можна пояснити іншими психічними розладами. Наприклад, дуже часто вони супроводжують агорафобію — страх відкритого простору і людних місць. Також напади трапляються при інших специфічних фобіях, обсесивно-компульсивному розладі, посттравматичному стресовому розладі;
• напади не можна пояснити наслідком вживання алкоголю, наркотиків чи ліків;
• виключаються соматичні захворювання: ендокринні патології, хвороби серцево-судинної системи та органів дихання.

На тлі панічного розладу можуть розвинутись фобії. Але як зазначає  American Psychological Association , люди з розладом бояться не самих об’єктів та подій, а нападу, який вони провокують. Наприклад, людина з аерофобією, страхом перед польотами, буде описувати страх авіакатастрофи, а людина з панічним розладом — жах перед тим, що в літаку у нього станеться напад і ніхто не прийде на допомогу.

Хто схильний до панічних атак

Панічні атаки розвиваються у дорослих та підлітків. Для дітей такі напади нехарактерні, але в цьому віці може виявлятись підвищена тривожність, яка згодом призведе до розвитку атак.

Панічним розладом у середньому страждають 2-3% населення. А за даними National Institute of Mental Health, 4,7% людей хоча б раз у житті переживали панічну атаку

У жінок панічний розлад трапляється частіше, ніж у чоловіків (3,8% жінок порівняно з 1,6% чоловіків). У журналі Focus зазначається, що причиною цього можуть бути гормони, адже симптоми виявляються або погіршуються під час гормональних коливань: у період статевого дозрівання, на тлі передменструального синдрому, під час вагітності, післяпологового періоду або в менопаузі.

Диференційна діагностика при панічних атаках

Проблеми діагностики панічного розладу у тому, що самі напади паніки можуть бути ознакою інших захворювань. Тому важливо виключити такі хвороби:

• серцево-судинні захворювання (гіпертонію та ішемічну хворобу серця);
• патології органів дихання (хронічну обструктивну хворобу легень);
• бронхіальну астму;
• синдром роздратованого кишечника;
• епілепсію.

При цьому в статті ресурсу StatPearls зазначається, що панічний розлад підвищує ризик ішемічної хвороби серця, респіраторних та шлунково-кишкових патологій та навіть раптової смерті. Тому навіть якщо у людини діагностовано соматичні хвороби, це не виключає наявності у неї панічного розладу.

Люди з панічними атаками можуть усвідомлювати природу своїх нападів і списувати їх у хвороби серця чи легких. За даними  Journal of Psychosomatic Research , пацієнти з нападами паніки частіше звертаються до лікарів загальної практики, використовують ліки та перебувають у лікарнях, ніж люди без панічного розладу. І при цьому багато хто з них так і залишається без повного діагнозу і лікує тільки соматичні захворювання.

Окремо слід згадати про ендокринні патології. У доповіді на онлайн конференції e-ECE 2020 European Society of Endocrinology згадувалося, що люди з аутоімунним тиреоїдитом більше схильні до  тривожних розладів  і панічних атак. Результати дослідження показали, що лікування, спрямоване на зменшення запалення щитовидної залози, призвело не лише до нормалізації рівня гормонів, а й істотного зменшення тривожності.

За даними American Psychological Association, люди з панічними атаками:

• більш схильні до алкоголізму та наркоманії;
• страждають на суїцидальні думки і частіше вчиняють спроби самогубства;
• проводять більше часу у відділеннях невідкладної допомоги.

Причини розвитку панічних атак

У сучасній практиці вважається, що панічні атаки, як і інші тривожні розлади та фобії, спричинені сукупністю причин – біологічними факторами, соціальними та когнітивними.

До біологічних чинників належить спадковість. За даними StatPearls, ризик розвитку панічного розладу у людей, чиї батьки страждали на схожі проблеми, дорівнює 40%. Проте дослідження, проведене у 2018 році та опубліковане в AIMS Genet, вказує, що жоден конкретний ген не може повністю пояснити розвиток панічного розладу. Тому зараз генетичні особливості розглядаються виключно як фактор ризику, але не однозначна причина панічних атак.

Опубліковане в  Journal of Psychotherapy and Psychosomatics  дослідження говорить на користь того, що генетика не відіграє вирішальної ролі у розвитку розладу. В експерименті брали участь 43 батьки з панічними атаками. Частина піддослідних одержала психотерапевтичне лікування, після чого за дорослими та їхніми дітьми лікарі спостерігали 4-10 років. Дослідження показало, що у сім’ях, де батьки пройшли терапію, тривожні розлади та агорафобія у дітей зустрічалися рідше.

Одним із значущих біологічних факторів може бути гіперчутливість до вуглекислого газу або порушення функції дихання. Так дослідження Southern Methodist University показало, що у людей з панічними атаками спостерігається хронічна гіпервентиляція – стан, при якому на тлі низького вмісту в крові вуглекислого газу тіло і мозок відчувають нестачу кисню. Це і призводить до прояву панічної атаки – задишки, дискомфорту в грудях, дезорієнтації, запаморочення.

До біологічних факторів відносять також гормональні збої, дисфункцію мигдалеподібного тіла в головному мозку та навіть метаболічні порушення. Порушеннями обмінних процесів пояснюється гіперчутливість до деяких речовин, наприклад кофеїну або алкоголю, які у деяких людей можуть спровокувати напад.

Соціальні чинники — це несприятливі обставини, які позначилися життя людини. За даними American Psychological Association, стресові події знижують резистентність організму, внаслідок чого може трапитися фізіологічно обумовлена панічна атака. Тригерами панічних атак можуть стати:

• смерть близької людини;
• тривала хвороба;
• розлучення, переїзд, зміна діяльності;
• фізичне чи сексуальне насильство;
• наслідки серйозної фізичної травми, наприклад, внаслідок автокатастрофи;
• народження дитини.

До когнітивних факторів належать індивідуальні психологічні особливості особистості пацієнта. Люди, які страждають на панічні атаки, часто недовірливі і схильні до тривожності. Однак подібні особистісні характеристики виражені не так яскраво, як, наприклад, у пацієнтів із  соціальними тривожними розладами .

Чому при панічних атаках варто звернутися до  психотерапевта

Люди з психічними розладами часто страждають від стигматизації — зневаги та заперечення їхньої проблеми оточуючими. Існує думка, що людина просто повинна взяти себе в руки і самостійно впоратися із симптомами. Anxiety and Depression Association of America зазначає, що з цієї причини багато людей з панічним розладом вважають за краще мовчати про напади або не помічати їх.

За даними National Institute of Mental Health, панічний розлад діагностується лише у 50% людей із вираженими симптомами. При цьому менше половини з них отримує хоч якесь лікування, а адекватну психотерапію проходить лише третина пацієнтів.

Впоратися з панічним розладом самостійно, без допомоги фахівця неможливо. Люди, які не отримують належної терапії, часто починають зловживати алкоголем чи заспокійливими ліками. Уникальна поведінка призводить до змін у житті: пацієнти дистанціюються від суспільства та близьких людей, стають закритими, у них розвиваються супутні фобії.

Методи лікування панічних атак

Панічний розлад лікується за допомогою ліків та  психотерапії . Медикаменти підбираються тільки лікарем, план лікування складається з урахуванням частоти та інтенсивності нападів. Наприклад, деяким пацієнтам поряд з антидепресантами можуть знадобитися препарати, що зменшують фізичні симптоми — тахікардію, задуху та інше.

За даними Elsevier, від 17% до 64% ​​пацієнтів препарати першої лінії не припиняють нападів паніки. Тому у виборі медикаментів важливим є персоналізований підхід, а самостійний прийом ліків, зміна дозування або вибір аналога без консультації лікаря суворо заборонено.

Слід пам’ятати, що ліки мають накопичувальний ефект. А це означає, що в перші тижні стан пацієнта може не змінюватись, але це не означає, що препарат не діє. Якщо лікар призначив ліки, їх слід приймати так, як прописано фахівцем.

Медикаменти не призначаються без когнітивно-поведінкової терапії, наприклад Терапії Прийняття і Відповідальності. Саме психотерапія є основою лікування панічного розладу. Як зазначає American Psychological Association, найбільш ефективними є тривалі курси терапії: поліпшення помітні через 10-20 щотижневих сеансів, а повне лікування може тривати близько року.

Когнітивно-поведінкова терапія вчить розпізнавати і контролювати напади, що наближаються, а також справлятися з тривогою, викликаною їх очікуванням. Важливо, що у сеансах людина вчиться припиняти уникаючу поведінку й у такий спосіб може зменшити напади страху. КПТ показує більшу ефективність, ніж ліки, оскільки працює з причиною панічних атак, а не просто зменшує їхні симптоми.

Як можна допомогти собі при панічних атаках

National Health Service Великобританії рекомендує наступні методи контролю за панічним розладом, які допомагають зняти тривожність між нападами та запобігти атакам:

• уникати солодких продуктів та напоїв;
• виключити каву та алкоголь, кинути палити;
• регулярно практикувати різноманітні способи релаксації. Це може бути йога, пілатес, масаж або аромотерапія;
• навчитися контролювати дихання, щоб зупиняти напад гіпервентиляції. Різні техніки можна дізнатися у рамках сеансів психотерапії;
• виконувати регулярні фізичні вправи;
• по можливості відвідувати групи підтримки.

При розвитку панічної атаки National Health Service рекомендує:

1. не боротися зі своїми відчуттями, прийняти;
2. залишатися дома, якщо це можливо;
3. пам’ятати, що напад не загрожує життю і скоро пройде;
4. зосередитись на позитивних образах (їх можна придумати заздалегідь і при атаці просто згадувати);
5. дихати повільно та глибоко.

Справлятися з дереалізацією, одним із симптомів панічної атаки допомагає переключення уваги на зовнішні об’єкти. Важливо зосередитися на навколишньому середовищі, наприклад, порахувати в зоні видимості предмети одного кольору, вибрати кілька схожих об’єктів і знайти відмінності.

Самостійно впоратися із панічним розладом практично неможливо. Але воно добре піддається лікуванню та після курсу психотерапії може пройти назавжди. Тому при появі симптомів краще одразу звернутися до  психотерапевта .

Список джерел :

1. Alonso J., Liu Z., Evans-Lacko S. та ін. Treatment gap for anxiety disorders is global: Results of World Mental Health Surveys in 21 countries. Depression and Anxiety. 2018. №35(3). https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/29356216/
2. Answers to Your Questions About Panic Disorder. American Psychological Association (APA) https://www.apa.org/topics/anxiety/panic-disorder
3. Cackovic C., Nazir S., Marwaha R. Panic Disorder. StatPearls [Internet]. 2021. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK430973/
4. Caldirola D., Grassi M., Alciati A. та ін. Мета-регресування аналізу, Personalized Medicine in Psychiatry. 2017. №1. https://www.personalizedmedpsych.com/article/S2468-1717(16)30007-2/addons
5. Forstner AJ, Awasthi S., Wolf C. та ін. Genome-wide asociation study of panic disorder reveals genetic overlap with neuroticism and depression. Molecular Psychiatry. 2021. № 26. https://www.nature.com/articles/s41380-019-0590-2#citeas
6. Hantsoo L., Epperson CN Anxiety Disorders Among Women: A Female Lifespan Approach. Focus (Am Psychiatr Publ). 2017. №15(2). https://focus.psychiatryonline.org/doi/10.1176/appi.focus.20160042
7. Jeejeebhoy FM, Dorian P., Newman DM Panic disorder and the heart: cardiology perspective. Journal of Psychosomatic Research. 2000. № 48 (4-5). https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0022399999001038?via%3Dihub
8. Kaczkurkin AN, Foa EB Cognitive-behavioral therapy для anxiety disorders: update on empirical evidence. Dialogues in clinical neuroscience. 2015. №17 (3). https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4610618/
9. Kim EJ, Kim YK Panic disorders: The role of genetics and epigenetics. AIMS Genet. 2018. №5 (3). https://www.thieme-connect.de/products/ejournals/html/10.3934/genet.2018.3.177
10. Meuret AE, Rosenfield D., Wilhelm FH та ін. Do unexpected panic attacks occur spontaneously? Біологічна психіатра. 2011. №70 (10). https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/21783179/
11. Onofriichuk I., Prystupiuk M. Anxiety Disorders in Patients with Autoimmune Thyroiditis. Endocrine Abstracts. 2020. №70. https://www.endocrine-abstracts.org/ea/0070/ea0070ep456
12. Panic Disorder. National Institute of Mental Health. https://www.nimh.nih.gov/health/statistics/panic-disorder
13. Schneider S., In-Albon T., Nuendel B. та ін. Парентальні панічні зміни знижують дітей тривалого терміну психічної патології: а специфічна тривалістьіндустрії. Psychother Psychosom. 2013. №82 (5). https://www.karger.com/Article/Abstract/350448

Дата публікації: 21.01.2022

Автор: