На цей сайт часто заходять у пошуках відповіді на питання: “Як полюбити себе?” Мабуть, кожен рано чи пізно задається цим питанням. Сьогодні я хочу поділитися свіжими спостереженнями. Сприймайте цей пост як початок дослідження теми любові до себе.
Історія клієнтки: практика любові до себе
Одна з моїх клієнток, назвемо її Ганна, поділилася своїми спостереженнями. З її дозволу розповім цю історію.
На одній із вечірок Ганну запитали про найважливіших людей в її житті. Ганна перерахувала кількох: сестричку, маму, кращу подругу… А їй сказали, что із нею щось не гаразд. Бо на першому місці вона повинна була поставити себе.
З одного боку мене тішить це намагання покращити ставлення до себе на рівні популярної психології. Нам ще довго треба привчатися проявляти турборту і любов до себе. І, схоже, перша стадія – визнавати себе важливим вже міцно засіла в коллективному свідомому). І це круто. Але коли відсутністю цього знання шпиняють інших – це не круто.
Я не вірю, що Ганна не любить себе, тільки на підставі того, що вона не поставила себе на перше місце в спику важливих людей. Я думаю тут зіграв роль контекст. І більш того, від того, що ви вже знаєте цей прикол і тепер на це питання будете відповідати “правильно”, це ніяк не покращить ваше відношення до себе. Але це, швидше, терапевтичені зауваження, ніж суть історії.
Пошук любові до себе
Після цієї розмови Ганна замислилася. Вона почала спостерігати за собою. І помітила щось неприємне. Вона не робить нічого, що могло б свідчити про її любов до себе. От коли любиш іншу людину – наче зрозуміло, що треба робити. Дбавти, цікавитися, підтримувати… Але, що робити, щоб проявити любов до себе?
Ганна пошукала в Інтернеті і там було купа спеціалістів, які швидко і популярно розказали що робити. Очевидно, що такі поради можуть бути корисними, а можуть і ні. Така вже особливість безкоштовних порад із Інтернету.
Отже, вона обрала одну із психологинь, уважно вислухала її поради і почала практикувати.
Суть практики полягала в наступному. Треба було стати перед дзеркалом. Дивитися уважно собі в очі. Протягом 15 хвилин серйозно і з почуттям промовляти: “Я тебе люблю. Ти сама найкраща. Я тобою захоплююсь” і таке інше.
Наче норм. Але після кількох тижнів Ганна не відчула жодних змін. Мало того, що для практики приходилося напружуватися і використовувати силу волі. Так ще й виникало стійке відчуття неадекватності. І тоді вона принесла це питання на консультацію.
Мова любові
Як психолог, я запитав Аню про її мову любові. Мабуть ви чули або читали про мову любові? Якщо ні, то основна суть в тому, що ми по-різному проявляємо свою любов. Це закладається в ранньому віці. І іноді люди не знаходять порозуміння, бо в них різні мови любові.
Щоб почати роботу над власною мовою любові, можна почати із питання: “Як мої батьки проявляли свою любов до мене? Коли мені було очевидно, що батьки мене люблять?”
Затримайтесь на 5 хвилин. Пригадайте і запишіть. Якщо ви цього не зробите і продовжите читати, подальша інформація почне викривляти ваші спогади і буде важче самим розібратися.
Сподіваюсь ви прислухались і продовжуєте читати після знаходження своєї відповіді.
Ось варіанти, які часто зустрічаються:
- Їжа – готували/купували/годували/ чимось особливим і смачним
- Вчинки – робили щось важливе, турбувалися, лікували, доглядали
- Тілесний контакт – гладили, обіймали, цілували
- Слова – промовляли: “Я тебе люблю”
- І ще багато іншого..
Для чого я роблю цей екскурс в мову любові? Очевидно, що, якщо ви вирішили проявити любов до себе, ви повинні робити це зрозумілою для вас мовою. Якщо ви це будете робити іншою мовою – для вас це буде пусто і неочевидно.
Що допомогло Ганні?
У випадку Ганни, її мова любові не була мовою слів. Скільки б вона не повторювала “Я тебе люблю” – це не дасть жодних результатів. Не тому, що вона не вірить чи поганно промовляє. Просто це не її мова.
Мова любові Ганни – вчинки. В її сім’ї не часто казали: “Я тебе люблю”. Там діяли так, що це ставало очевидним. Допомагали, підтримували, розважали, дивували…
Зрозумівши це, Ганна пішла пробувати нові техніки. А за тиждень прийшла осяяна і натхнена. Тепер вона це переживає. Не думає, не мріє, а саме переживає як безпосередній досвід.
Для неї спрацювало питання, яке вона задає собі кілька разів в день. “Ганнуся (так називала її улюблена бабуся і вона так називає себе всередині), що можна зробити зараз, щоб покращити твоє життя, зробити його більш наповненним, цікавим?”
Відповіді завжди різні. Іноді це побалувати себе якимось смаколиком чи відпочити. Але буває – зайнятися спортом, лягти спати раніше, зібрати сумку звечора…
Тобто відповідь на це питання іноді вимагало додаткових зусиль і напруги. Бо ж справжня турбота – це не тільки втілювати забаганки, іноді це зусилля, які ми докладаємо для кращого життя того, про кого турбуємося. І чим важливіша для нас особа, тим більше зусиль ми будемо докладати.
Перший крок до любові до себе
Тому перший крок до любові до себе полягає в інтересі до себе, допитливості по відношенню до себе, вивченню себе. Досліджуйте себе, вивчайте свої особливості. Тільки знаючи себе, можна по-справжньому полюбити.
А якщо хочете робити це швидше і ефективніше – до зустрічі на консультації 😉
Автор:
Дмитро Шевченко — психотерапевт, психолог, спеціаліст в Терапії Прийняття та Відповідальності — Acceptance and Commitment Therapy (ACT) — сучасний метод із доведеною ефективністью. Досвід 12 років. 10000 годин практики. Автор 53 статей. Виступав на радіо та коментував для ЗМІ питання психічного здоров’я.