Стаття « Хороший психолог » стала найбільш читаною на цьому сайті. Вона побила всі рекорди відвідувань, лайків та репостів у Фейсбуці. Так вийшло, що я готував статтю як чергову частину своїх роздумів з приводу хорошого психолога. Коли виникла потреба навести приклад, я взяв найсвіжішу з консультацій — тему образи.
Виявилося, що тема образи є дуже актуальною для багатьох людей. Я отримав десятки коментарів та повідомлень у особу з різними думками та ідеями. Вдячний усім, хто дав зворотній зв’язок. Сьогодні пропоную поміркувати про суть образи. І для цього пропоную подивитись на неї з іншого боку.
Здатність розглядати будь-яку ситуацію під різними кутами це ознака розвиненого мислення. В ідеалі, будь-яка людина повинна мати цю якість. Погляд із різних точок зору дозволяє побачити різні аспекти явища, а значить наблизитись до розуміння його суті.
Образа: думка кривдника
Чи доводилося вам ображати іншого? Чи траплялася у вас ситуація, коли після спілкування з людиною ви помічали, що стосунки з нею погіршилися? Чи дізнавалися від спільних знайомих, що він образився на вас?
Що ви відчували у такій ситуації? Найчастіше, коли я питаю про це клієнтів, вони відчували подив, можна сказати когнітивний дисонанс. Часто люди кажуть: «Та це взагалі дрібниця!», «Це ж був жарт, як на таке можна було образитися?!» та ін.
Найчастіше людина не розуміє, що вона когось образила. Може, вона помічає і здогадується, але, у будь-якому випадку, прямого наміру образити немає.
Не виключено, що є патологічні кривдники – люди, які навмисно шукають способи та можливості образити інших. Бармалей, наприклад.
Найчастіше люди, які образили інших, дивуються.
Здивування з двох приводів. Перший — коли дізнаються, що людина образилася. Другий — коли не розуміють, чому людина прямо не сказала чи нічого не зробила з приводу образи. Зазвичай цей стан виражається словами: «А чому він/вона нічого не сказав?», «Чому він/вона нічого не зробив?».
А й справді, чому?
Образа: реконструкція
Допустимо, ви спілкуєтеся з товаришем. Ви робите щось, що він вважає образливим. Як ми вже встановили у попередній статті, не буває об’єктивної шкали образливості. Комусь прикро одне, комусь інше. Що можна зробити у такій ситуації? Можна повідомити вам, що зараз було прикро. Або попросити так не робити чи при вас так не говорити. Загалом варіантів досить багато. Але, замість цього розмаїття, людина вибирає образитися.
Образу поки що відкладемо убік, оскільки вона явно є вторинною. Що ж є первинним? Що це за стан, який виникає у людини, коли стосовно неї чинять несправедливо? Коли його інтереси обмежуються, він відчуває загрозу чи шкоду?
Відповідь проста і очевидна.
Образа vs Агресія
Агресія. Стара добра агресія, закладена в нас природою. На будь-який напад (фізичний чи емоційний) наш організм реагує схожим чином. Англійською ця реакція називається «fight-or-flight». Російською вона відома під назвою «бий або біжи». У кожного живого організму ця реакція присутня за умовчанням.
Якщо дивилися передачі з життя тварин, то могли помітити, що одні тварини вступають у бій із нападниками, інші тікають чи завмирають. Відразу обмовлюся, я не прихильник такого біологізму, людину від тварини відокремлює здатність освоювати інші, принципово нові форми поведінки, відмінні від закладених природою.
Якщо ви спостерігаєте за маленькими дітьми в пісочниці, то там ця реакція працює без жодних гальм. Відібрали відерце — отримай лопаткою по голові чи розплакався і втік. Дитині очевидно, як треба поводитись у ситуації нападу. Проте з віком ця природність зникає. З’являються заборони прояви агресії. І ось здорова, нормальна із соціального погляду людина, у ситуації загрози, червоніє, обурюється і… ображається. Він не може дозволити собі виявити агресію. Більше того, він навіть не може визнати її наявність. І, останнє набагато страшніше.
Образа – добре, агресія – погано
Агресія витісняється. Але, шкода, завдана нападом, нікуди не подіється. Він об’єктивний та добре відчувається. І ось тут людина «вибирає» образу. Теоретичне питання про взаємозв’язок образи та агресії, поки що відкладемо убік. Для практики набагато важливіше усвідомити їхній взаємозв’язок. Подібне усвідомлення не тільки цінне саме по собі, а й точно вказує на шлях позбавлення образи.
До речі, у нашій культурі образа не забороняється та не регламентується. Певною мірою, це спрощує завдання щодо її актуалізації. За спостереженнями, людям дуже просто зізнатися, що вони уразливі.
Зовсім інший підхід до агресії. Агресія неприйнятна, регламентована, а деяких випадках прямо заборонена. Небагато людей змогли самостійно переглянути своє ставлення до агресії. На визнання наявності агресії іноді може знадобитися кілька консультацій.
Якщо узагальнити – за образою завжди стоїть витіснена агресія.
Образа: алгоритм роботи
Усвідомити суть образи:
- зрозуміти мотивацію кривдника,
- емпатія кривдника,
- актуалізація значимих обставин ситуації, особливо тих, що витісняються, як у розріз із уявленнями скривдженого.
Усвідомити витіснену агресію:
- актуалізувати момент виникнення агресії,
- усвідомити захисні механізми,
- актуалізувати програми, які блокують агресію.
Знайти конструктивні форми реалізації агресії.
При цьому роль психолога зводиться не до того, щоб наклеїти ярлик агресивної людини, а у створенні сприятливих умов усвідомлення. На консультації психолога важливо не дати «ввалитися» в ситуацію образи та відновити звичне самоїдство.
Правильними питаннями та безоцінною позицією клієнт підводитиметься до усвідомлення реальної причини образи. Саме усвідомлення та освоєння нових форм поведінки призводять до припинення поточної образи та запобігають виникненню нових образ, у подібних умовах.
Смс-ки у прощенну неділю не працюють, перевірено.
Саме усвідомлення та освоєння нових форм поведінки призводять до припинення поточної образи та запобігають виникненню нових образ, у подібних умовах.
Звучить просто, але на практиці може тривати кілька тижнів.
PS Читачі в темі бачать джерело мого натхнення. А тим, хто не в темі, рекомендую прочитати пост про медитацію від Андрія Сафронова та підписатися на блог Йога сутра: коментар сучасного практика . Будь-яка людина, яка цікавиться питаннями свого розвитку, знайде там невичерпне джерело для натхнення.
Автор:
Дмитро Шевченко – психотерапевт, спеціаліст у Терапії прийняття та відповідальності – Acceptance and Commitment Therapy (ACT) – сучасний метод із доведеною ефективністю.